Лекція для студентів 3 курсу "Сестринська справа"
ПАТОЛОГІЯ РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ
ПАТОЛОГІЯ РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ
ПОЗАМАТКОВА
ВАГІТНІСТЬ
Вагітність
називають позаматковою, коли запліднена яйцеклітина
імплан- тується
не в порожнині матки, а десь в іншому місці,звідки немає
природного виходу для народження плода. Позаматкова вагітність може розвиватися
у матковій трубі, у черевній порожнині, в яєчнику;до цієї ж патології вагітності
належить і вагітність, яка розвивається в замкнутому рудиментарному розі
матки. Найчастіше (в 99,5 % випадків) буває трубна вагітність. Переважна
кількість хворих на трубну вагітність – особи, що мали не одну вагітність,
у минулому в них були штучні аборти, рідше пологи, ускладнені запальним
процесом. Другою
причиною трубної вагітності є порушення розвитку стате вих органів
– інфантилізм. Підтвердженням цього є дані анамнезу в деяких хворих про
пізнє ме нархе,
самовільні аборти, виявлення під час операції довгих, звивистих труб, патогістологічне
дослідження їх(без
запальних змін).
Під час операції з приводу трубної вагітності нерідко
виявляють кістому, кісту яєчників, кісту
епоофорона (придатка яєчника), міому матки. При позаматковій вагітності
запліднена яйцеклітина імплантується в ложі
(плодовмістилище
– труба, яєчник, черевна порожнина), яке не пристосоване
для подальшого
розвитку вагітності. У зв’язку з цим позаматкова вагітність, як правило,
переривається достроково, що може зумовити виникнення небез печної для
життя хворої внутрішньої кровотечі.Найчастіше позаматкова вагіт ність
переривається в ранні строки (до 5-6-ти тижнів); значно
рідше вдається розпізнати ще не перервану, прогресуючу позаматкову
вагітність.Як правило, трубна вагітність переривається не пізніше як на 5-6
тижні. Залежно від місця заглиблення плідного
яйця та способу переривання трубної вагітності розріз няють дві форми: розрив труби і трубний аборт. Розрив труби може статись у верхньому півколі труби,
він супроводжується виходом
плідного яйця та знач ним
крововиливом у вільну черевну порожнину. При
розриві в нижньому півколі труби плідне яйце і гематома локалізуються між листками
широкої маткової зв’язки. Наслідок при розриві труби неспри ятливий – ембріон
відмирає;значно рідше вагітність може прогресувати.Трубний аборт- стан коли плідне яйце, що імплан тувалося в лійковій
частині труби або в її ампулі,відшаровується від стінки труби в результаті її
скорочень, його оточують згустки крові і воно відмирає або викидається в черевну порожнину.
Наслідки
трубного аборту можуть бути різні: в одних випадках плідне яйце,
оточене
згустками крові, відшаровується від стінки труби і переміщується завдяки антиперистальтичним
скороченням стінок труби в її ампулу; настає типовий трубний
аборт з утворенням перитубарної гематоми. В інших випад ках
відшароване плідне яйце залишається в просвіті труби, відмирає, оточу ється
згустками крові
й утворює так званий кров’яний занесок. Черевна вагітність зустрічається
дуже рідко – в 0,4-0,11 % випадків. Вона може бути
первинною і вторинною. Первинною черевною
називають таку вагітність,
коли запліднена яйцеклітина імплантується безпосередньо в черевній
порожнині (на
очеревині, сальнику, кишечнику, печінці, шлунку, селезінці);
при цьому ні
труби, ні яєчники, ні широкі зв’язки не змінені. Така вагітність буває дуже
рідко. Частіше черевна вагітність є вторинною і виникає після переривання
трубної вагітності. При цьому плацента імплантується близько до труби – в
широкій матковій зв’язці, і
плодовмістилище складається з амніону, прилеглих відділів сальника, кишкових
петель. Кінець
такої вагітності несприятливий: у будь-який момент може статись розрив
плодовмістилища, що супроводжується значною кровотечею. Життя жінки
при цьому
наражається на смертельну небезпеку. Плід гине; крім того,
серед таких плодів дуже високий процент аномалій розвитку. Якщо
вагітність виношується до кінця, то результат її також несприятливий. Наприкінці
вагітності виникає переймоподібний біль і настає розрив плодовмісти-
лища. Жінка може
загинути внаслідок внутрішньої кровотечі; плід також гине. Яєчникова вагітність зустрічається дуже рідко (в 0,1-0,2 % усіх випадків). Вона може бути
справжньою, так званою інтрафолікулярною, і перифолікулярною.При першому виді
запліднена яйцеклітина заглиблюється всередину фолікула, який розірвався, а при
другому – яйцеклітина імпланту ється до поверхні фолікула. Як правило,
яєчникова вагітність переривається в ранні терміни.
БЕЗПЛІДНІСТЬ
Безплідністю
називають відсутність здатності до запліднення у жінок (жіноча
безплідність) і у чоловіків (чоловіча безплідність). Вона зустрічається у 10-20
% усіх шлюбів і є медичною і соціальною проблемою.Шлюб
вважається безплідним,
якщо вагітність не настає
протягом двох років нормального статевого життя, тобто без застосування протизаплідних
засобів.
Жіноча безплідність може бути
абсолютною або відносною. Вона вважа-
ється
абсолютною, якщо є причини, які повністю виключають можливість зачаття (відсутність
матки, яєчників). Відносною називається безплідність, якщо причина, що
її викликала, може бути повністю усунена. Безплідність
поділяють на первинну і вторинну. Первинна безплідність характеризується
відсутністю у жінки вагітності протягом 1-2 років регулярного статевого
життя. Про вторинну безплідність говорять тоді, коли у жінки раніше була
хоча б одна вагітність.Прийнято розрізняти наступні основні форми безплідності
жінок. -Трубна безплідність звичайно буває
вторинною і розвивається в основному в результаті запального процесу, який
призводить до закриття просвіту труб внаслідок інфільтрації стінок; облітерації
порож нини труб; перегинів, зумовлених навколотрубними зрощеннями.Ендокринна безплідність – це збірне
поняття, оскільки мова іде про численні ендокринні захворювання, що мають
різноманітну етіологію, патогенез і клініку . Для ендокринної безплідності характерні
розлади функції ендокринної
системи, що призводять до порушення процесу овуляції. Безплідність, пов’я зана з анатомічними порушеннями в репродуктивній
системі (травми, пухлини, аномалії розвитку). Хірургічне видалення матки,
маткових труб, яєчників призводить до втрати репродуктивної функції жінки.
Безплідність часто зустрічається при сечостатевих норицях, при утворенні в
матці злук (синехій) в результаті травматичного вишкрібання.
Імунологічна безплідність
характеризується тим, що у дружини або
чоловіка
розвивається реакція клітинного і гуморального імунітету до спермальних
антигенів. Встановлено, що антигенною активністю наділені не лише сперматозоїди,
але і сім’яна плазма. Жіноча яйцеклітина також має антигенні властивості, але
їх значення в патогенезі безплідності не доведене.
Чоловіча
безплідність – це відсутність у чоловіків здатності до запліднення
незважаючи на
нормальний статевий акт. Кількість безплідних шлюбів у світі становить близько
15 %, причому 40-50 % з них зумовлені безплідністю
чоловіків Вона виникає внаслідок патологічних процесів в
організмі, які зумовлюють дистрофічні зміни в сім’яних канальцях та інтерстиціальній
тканині яєчок, призводячи до патології сім’яної рідини і порушення секреції
статевими органами. Причини чоловічої безплідності а)
ендокринні розлади, , імунологічні й психоневро логічні захворювання;
б)аномалії тазахворювання чоловічих статевих органів, що спричинюють розлади
сперматогенезу, повне
чи часткове
порушення виділення еякуляту або його компонентів; в) відносна
(ідіопатична)
безплідність, коли запліднення не настає, хоча і чоловік, і дружина здорові. При дослідженні еякуляту встановлюють наявність чи
відсутність рухливих сперматозоонів, визначити їх рухливість і морфо -функціональний
стан. Ці
показники частково визначають запліднювальну здатність еякуляту. В
спермальній плазмі містяться різні ферменти,
амінокислоти, фруктоза, глюкоза, лимонна кислота,
мінеральні й інші біологічно активні сполуки, які створюють оптимальні умови
для життєдіяль ності сперматозоонів. Простежується пряма залежність між
кількістю та якістю еякуляту безплідних чоловіків і перенесеними ними
захворюваннями статевих органів у дитячому і юнацькому віці.
ПРОСТАТИТ
Простатит –
запалення передміхурової залози. Інфекція найчастіше про-
никає із задньої
частини сечівника, рідше – гематогенним шляхом чи з осередку запалення
зовнішніх статевих органів. Гематогенне занесення можливе при будь-якому
інфекційному захворюванні. Збудниками простатиту є різні бактерії – стафілококи,
кишкова і синьогнійна палички, протей та ін. Простатит часто є ускладненням
трихомонозу. Перебіг простатиту може бути гострим і хронічним.
Крипторхізм
– незавершене опущення яєчка. - СРС