Лекція для студентів 3 курсу "Сестринська справа"

ПАТОЛОГІЯ РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ

ПОЗАМАТКОВА ВАГІТНІСТЬ

         Вагітність називають позаматковою, коли запліднена яйцеклітина імплан- тується не в порожнині матки, а десь в іншому місці,звідки немає природного виходу для народження плода. Позаматкова вагітність може розвиватися у матковій трубі, у черевній порожнині, в яєчнику;до цієї ж патології вагітності належить і вагітність, яка розвивається в замкнутому рудиментарному розі матки. Найчастіше (в 99,5 % випадків) буває трубна вагітність. Переважна кількість хворих на трубну вагітність – особи, що мали не одну вагітність, у минулому в них були штучні аборти, рідше пологи, ускладнені запальним процесом. Другою причиною трубної вагітності є порушення розвитку стате вих органів – інфантилізм. Підтвердженням цього є дані анамнезу в деяких хворих про пізнє ме нархе, самовільні аборти, виявлення під час операції довгих, звивистих труб, патогістологічне дослідження їх(без запальних змін).

        Під час операції з приводу трубної вагітності нерідко виявляють кістому, кісту яєчників, кісту епоофорона (придатка яєчника), міому матки. При позаматковій вагітності запліднена яйцеклітина імплантується в ложі

(плодовмістилище – труба, яєчник, черевна порожнина), яке не пристосоване

для подальшого розвитку вагітності. У зв’язку з цим позаматкова вагітність, як правило, переривається достроково, що може зумовити виникнення небез печної для життя хворої внутрішньої кровотечі.Найчастіше позаматкова вагіт ність переривається в ранні строки (до 5-6-ти тижнів); значно рідше вдається розпізнати ще не перервану, прогресуючу позаматкову вагітність.Як правило, трубна вагітність переривається не пізніше як на 5-6 тижні. Залежно від місця заглиблення плідного яйця та способу переривання трубної вагітності розріз няють дві форми: розрив труби і трубний аборт. Розрив труби може статись у верхньому півколі труби, він супроводжується виходом плідного яйця та знач ним крововиливом у вільну черевну порожнину. При розриві в нижньому півколі труби плідне яйце і гематома локалізуються між листками широкої маткової зв’язки. Наслідок при розриві труби неспри ятливий – ембріон відмирає;значно рідше вагітність може прогресувати.Трубний аборт- стан коли плідне яйце, що імплан тувалося в лійковій частині труби або в її ампулі,відшаровується від стінки труби в результаті її скорочень, його оточують згустки крові і воно відмирає або викидається в черевну порожнину.                                             

Наслідки трубного аборту можуть бути різні: в одних випадках плідне яйце,

оточене згустками крові, відшаровується від стінки труби і переміщується завдяки антиперистальтичним скороченням стінок труби в її ампулу; настає типовий трубний аборт з утворенням перитубарної гематоми. В інших випад ках відшароване плідне яйце залишається в просвіті труби, відмирає, оточу ється згустками крові й утворює так званий кров’яний занесок. Черевна вагітність зустрічається дуже рідко – в 0,4-0,11 % випадків. Вона може бути первинною і вторинною. Первинною черевною називають таку вагітність, коли запліднена яйцеклітина імплантується безпосередньо в черевній

порожнині (на очеревині, сальнику, кишечнику, печінці, шлунку, селезінці);

при цьому ні труби, ні яєчники, ні широкі зв’язки не змінені. Така вагітність буває дуже рідко. Частіше черевна вагітність є вторинною і виникає після переривання трубної вагітності. При цьому плацента імплантується близько до труби – в широкій  матковій зв’язці, і плодовмістилище складається з амніону, прилеглих відділів сальника, кишкових петель. Кінець такої вагітності несприятливий: у будь-який момент може статись розрив плодовмістилища, що супроводжується значною кровотечею. Життя жінки

при цьому наражається на смертельну небезпеку. Плід гине; крім того, серед таких плодів дуже високий процент аномалій розвитку. Якщо вагітність виношується до кінця, то результат її також несприятливий. Наприкінці вагітності виникає переймоподібний біль і настає розрив плодовмісти-

лища. Жінка може загинути внаслідок внутрішньої кровотечі; плід також гине. Яєчникова вагітність зустрічається дуже рідко (в 0,1-0,2 % усіх випадків). Вона може бути справжньою, так званою інтрафолікулярною, і перифолікулярною.При першому виді запліднена яйцеклітина заглиблюється всередину фолікула, який розірвався, а при другому – яйцеклітина імпланту ється до поверхні фолікула. Як правило, яєчникова вагітність переривається в ранні терміни.

БЕЗПЛІДНІСТЬ

Безплідністю називають відсутність здатності до запліднення у жінок (жіноча безплідність) і у чоловіків (чоловіча безплідність). Вона зустрічається у 10-20 % усіх шлюбів і є медичною і соціальною проблемою.Шлюб вважається безплідним, якщо вагітність не настає протягом двох років нормального статевого життя, тобто без застосування протизаплідних засобів.

Жіноча безплідність може бути абсолютною або відносною. Вона вважа-

ється абсолютною, якщо є причини, які повністю виключають можливість зачаття (відсутність матки, яєчників). Відносною називається безплідність, якщо причина, що її викликала, може бути повністю усунена. Безплідність поділяють на первинну і вторинну. Первинна безплідність характеризується відсутністю у жінки вагітності протягом 1-2 років регулярного статевого життя. Про вторинну безплідність говорять тоді, коли у жінки раніше була хоча б одна вагітність.Прийнято розрізняти наступні основні форми безплідності жінок.  -Трубна безплідність звичайно буває вторинною і розвивається в основному в результаті запального процесу, який призводить до закриття просвіту труб внаслідок інфільтрації стінок; облітерації порож нини труб; перегинів, зумовлених навколотрубними зрощеннями.Ендокринна безплідність – це збірне поняття, оскільки мова іде про численні ендокринні захворювання, що мають різноманітну етіологію, патогенез і клініку          . Для ендокринної безплідності характерні розлади функції ендокринної системи, що призводять до порушення процесу овуляції. Безплідність, пов’я зана з анатомічними порушеннями в репродуктивній системі (травми, пухлини, аномалії розвитку). Хірургічне видалення матки, маткових труб, яєчників призводить до втрати репродуктивної функції жінки. Безплідність часто зустрічається при сечостатевих норицях, при утворенні в матці злук (синехій) в результаті травматичного вишкрібання.

Імунологічна безплідність характеризується тим, що у дружини або

чоловіка розвивається реакція клітинного і гуморального імунітету до спермальних антигенів. Встановлено, що антигенною активністю наділені не лише сперматозоїди, але і сім’яна плазма. Жіноча яйцеклітина також має антигенні властивості, але їх значення в патогенезі безплідності не доведене.

Чоловіча безплідність – це відсутність у чоловіків здатності до запліднення

незважаючи на нормальний статевий акт. Кількість безплідних шлюбів у світі становить близько 15 %, причому 40-50 % з них зумовлені безплідністю чоловіків Вона виникає внаслідок патологічних процесів в організмі, які зумовлюють дистрофічні зміни в сім’яних канальцях та інтерстиціальній тканині яєчок, призводячи до патології сім’яної рідини і порушення секреції статевими органами. Причини чоловічої безплідності а) ендокринні розлади, , імунологічні й психоневро логічні захворювання; б)аномалії тазахворювання чоловічих статевих органів, що спричинюють розлади сперматогенезу, повне

чи часткове порушення виділення еякуляту або його компонентів; в) відносна

(ідіопатична) безплідність, коли запліднення не настає, хоча і чоловік, і дружина здорові. При дослідженні еякуляту встановлюють наявність чи відсутність рухливих сперматозоонів, визначити їх рухливість і морфо -функціональний стан. Ці показники частково визначають запліднювальну здатність еякуляту. В спермальній плазмі містяться різні ферменти,

амінокислоти, фруктоза, глюкоза, лимонна кислота, мінеральні й інші біологічно активні сполуки, які створюють оптимальні умови для життєдіяль ності сперматозоонів. Простежується пряма залежність між кількістю та якістю еякуляту безплідних чоловіків і перенесеними ними захворюваннями статевих органів у дитячому і юнацькому віці.

                                                         ПРОСТАТИТ

Простатит – запалення передміхурової залози. Інфекція найчастіше про-

никає із задньої частини сечівника, рідше – гематогенним шляхом чи з осередку запалення зовнішніх статевих органів. Гематогенне занесення можливе при будь-якому інфекційному захворюванні. Збудниками простатиту є різні бактерії – стафілококи, кишкова і синьогнійна палички, протей та ін. Простатит часто є ускладненням трихомонозу. Перебіг простатиту може бути гострим і хронічним.

                       Крипторхізм – незавершене опущення яєчка.  -   СРС